19–21 серпня у Львові відбувся триденний воркшоп «Пам’ять у дії: меморіалізація, усна історія та участь релігійних спільнот», який об’єднав релігійних лідерів, дослідників пам’яті, представників культурних, правозахисних і документаційних ініціатив.
Учасники говорили про те, як ми зберігаємо пам’ять про війну, чиї голоси фіксуємо та яким чином ця пам’ять впливатиме на наші спільноти в майбутньому.
Протягом трьох днів вони навчалися етично працювати з усними свідченнями, історіями втрати та людської стійкості, знайомилися з різними практиками меморіалізації та розробляли власні ініціативи для своїх громад і спільнот.
Пам’ять, яка повертає людині ім’я
Програму відкрив Дмитро Федорчак, фасилітатор діалогів і дослідник теології пам’яті в ГО «Діалог у Дії». Розмірковуючи над книгою Неємії, він говорив про те, що відбудувати стіни — ще не означає відбудувати спільноту, а пам’ять допомагає повернути імена тим, кого легко перетворити на статистику.
«Питання не лише в тому, що ми пам’ятатимемо про війну. Питання в тому, якими людьми нас зробить ця пам’ять».
Олеся Яремчук, письменниця, журналістка та програмна кураторка INDEX, говорила про силу особистої історії та про те, як через досвід однієї людини можна розповісти історію цілої спільноти.
Разом з Олею Лідовською учасники також досліджували Львів як місто пам’яті й непам’яті — те, що місто зберігає, і те, що поступово зникає з його колективної пам’яті.
Пам’ятати — означає продовжувати
Мілена Ляшенко представила Всеукраїнську премію «Генерація Ніка», яка продовжує пам’ять про 18-річну мисткиню Ніку Кожушко та водночас підтримує молодих митців, які осмислюють війну через творчість.
Саша Довжик, голова INDEX, письменниця й редакторка, говорила про пам’ять як продовження того, що було важливим для людини. Під час відвідин Марсового поля вона представила проєкт «Люди культури, яких забрала війна» — розмову не лише про те, як загинули люди, а насамперед про те, ким вони були, що любили, створювали й залишили після себе.
Учасники ділилися і власними практиками пам’яті — від улюбленого плейлиста загиблої людини до посадженого саду чи створеного на її честь простору.
Ці прості й водночас глибокі практики нагадують: пам’ять не існує сама по собі. Вона потребує людей, які готові слухати, називати імена, зберігати історії та передавати їх далі.
Воркшоп став простором зустрічі різних досвідів і підходів — релігійних, культурних, дослідницьких і документаційних — та спільного пошуку відповідальної мови пам’яті про війну.
Подію організували ГО «Діалог у Дії», INDEX: Інститут документування і взаємодії, Інститут лідерства, управління та коучингу (ІЛУК) та Українська баптистська теологічна семінарія (УБТС) за підтримки міжнародної громадської організації Peace Direct.
Дякуємо всім учасникам, учасницям, спікерам і спікеркам за глибоку, чесну та відповідальну розмову про пам’ять — від живих і для живих.
Більше фото та моментів із воркшопу дивіться у нашій публікації в Instagram →